Батькам

Поради психологів

Цифровий героїн - залежність від ґаджетів

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

        Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

        Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.

       Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

      Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

      Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність  до навчання.

Ідучи до школи, дитина, окрім бажання вчитися, повинна також уміти зосереджувати увагу впродовж тривалого часу, аналізувати і запам’ятовувати пропонований матеріал. Усі ці якості необхідно починати формувати у дитини заздалегідь, до вступу до школи.

Основними завданнями дошкільної підготовки мають бути: приведення в систему набутого дитиною життєвого досвіду, формування початкових уявлень про оточуючу природу і суспільне життя, володіння елементарними організаційними, загально-мовленнєвими, загально-пізнавальними, контрольно-оцінними вміннями і навичками.

Нерідко підготовка дітей до школи зводиться до навчання читання, лічби, письма. Дослідження свідчать, що найбільші труднощі мають ті діти, що виявляють інтелектуальну пасивність, у яких відсутнє бажання і звички думати, прагнення пізнавати нове. Тому головною метою підготовки дитини до школи є її всебічний розвиток.

Важливим є розвиток моторики

дітей молодшого шкільного віку, це питання привертає увагу психологів та педагогів під час розробки оптимальних способів  організації початкового етапу навчання. Значна кількість розроблених технологій навчання — від традиційної до розвивальної будуються  на вивченні мікрорухів (рухів руки) під час формування навичок письма, тим часом як макрорухи (рухи всього тіла, жести, пантоміміка) залишаються прерогативою фізичного виховання. Таким чином, порушується цілісність психомоторної дії, що при зводить до розриву між пізнавальною  та руховою діяльністю.

Діти 6-літнього віку, які нині навчаються в 1 класі, переживають це явище особливо болісно, оскільки їх організм потребує адаптації до статичного положення тіла під час виконання мікрорухів — пози сидіння.

Із метою виявлення найважливіших характеристик психомоторної організації дитини, необхідних для успішного навчання в початковій школі, було проведено попереднє обстеження дітей 5—6 років, які вступали до 1 класу.

Виявилось, що успішність підготовки до навчання дітей 6-літнього віку визначається, головним чином, станом довільної регуляції пізнавальної активності. Перш за все, сюди належать наявність мотивації до учіння, а по-друге — здатність виконувати психомоторні дії відповідно до мовної інструкції та внутрішнього стимулу до дії. Крім цього, важливими характеристиками дітей, які вступають до 1 класу, є мовно-слухова пам'ять, наочно-образне мислення, організація мікрорухів обох рук, стан просторових функцій макрорухів тіла.

Для дослідження психомоторної організації першокласників застосовується діагностична система вправ і завдань.

1. Аналіз дитячих малюнків — «коміксів», об'єднаних одним сюжетом. Малюнки виконуються чорним олівцем у зошиті, аркуш якого поділений на 4 частини.

Аналізуються також продукти діяльності: малюнки, аплікації тощо. Необхідним є також вивчення умінь дітей під час написання елементів букв, цифр і виконання вправ зорово-слухового диктанту.

2. Формування дій за мовною інструкцією: «На один стук підніми праву руку, на два - ліву», а також інші дії за заданою руховою програмою в схемі тіла.

3. Дослідження просторової координації за допомогою карток із зображенням рухів згідно з інструкцією: «Зроби так само».

     4. Домальовування деталей предметів на готових малюнках.

5. Дослідження динамічних рухів тіла за мовною інструкцією: «Покажи рухами форму літери».

6. Малювання нуликів правою та лівою руками протягом 15 секунд  (за В. В.Климентом).

Результати оцінюються за такими показниками: 10—15 нулів - високий рівень; 7—9 нулів - достатній рівень. Порівняння результатів для лівої та правої рук здійснюється з метою визначення особливостей моторної активності та регуляції дій правою і лівою півкулями головного мозку. Діти виконують завдання на аркуші не розлінованого паперу розміром половини стандарту А3.

7.Запам'ятовування 10 слів: м'яч, сон, тінь, прапор, гра, сосна, річка, світло, собака, сміх.

8.Складання предметів із геометричних фігур (трикутник, прямокутник, квадрат, коло) за зразком.

9.Розташування предметів у групах відповідно до складу числа; визначення складу чисел; малювання схеми складу чисел на заданій формі.

Діти, які готові до навчання.

Потреба в спілкуванні, увага до запитань та завдань, активність і старанність під час виконання завдань, адекватність емоційних реакцій та поведінки. В малюванні впевнено вимальовуються лінії: вертикальні, горизонтальні, округлі, зигзаги, хвилясті тощо. Чіткість ліній та натиску олівця під час виконання малюнка свідчать про впевненість та силу руки. В малюнках, що виконані у кольорі, переважають насичені кольори, охоплена вся кольорова гамма, передаються величина, просторові відношення та сюжет. Елементи букв і цифр виконані згідно з поданими зразками. Безпомилкове виконання макро- та мікрорухів за словесною інструкцією. Вміння організовувати рухи в просторі тіла за зразком у дзеркальному відображенні. Відсутність помилок у домальовуванні деталей на малюнках. Уміння показати в динаміці руху заданий образ літери чи цифри, зображення за допомогою жестів форми предметів. Малювання нулів правою та лівою руками з достатнім натиском, ідентичність змальовування елементів букв. Заучування слів за 3—5 спроб. Здатність складати конструкції предметів за зразком, уміння виконувати конструктивні дії. Розуміння складу числа з двох менших, уміння показати це на різних формах, змалювати.

Таким чином, у дітей, готових до навчання, спостерігається добре виражена мотивація до активного співробітництва з дорослими під час виконання завдань, розвинена психомоторна активність, мовно-слухова пам'ять. Однак, може відзначатися недостатня сформованість невербальних способів пізнавальної активності (макрорухів, міміки, жестів) наочно-образного мислення та швидкості просторових дій.

Діти, які умовно готові до навчання.

Мають добру мотивацію, стабільність і точність виконання завдань, але необхідна наявність певної кількості спроб та рухів за допомогою дорослого, які «підводять» до правильного виконання завдань. У малюванні домінує чіткість виконання прямих ліній, натиск олівця в округлих лініях невпевнений. Кольорова гама бідніша, є кольори, які передають емоційну збудливість і неврівноваженість; сюжетна лінія малюнків простежується не завжди, але величина та розташування предметів зберігаються. Елементи букв передаються з просторовими порушеннями; в зошитах із зразками червоного кольору вони вимальовані краще, ніж у друкованих прописах. Це свідчить про емоційну нестабільність. Виконання мікро- та макрорухів за інструкцією відбувається після додаткових повторень. Дзеркальне відображення рухів після 2—3 спроб. Уміння зобразити жестами слова та числа після додаткової інструкції та роз'яснення. Малювання нулів правою та лівою руками із середньою швидкістю, але без дотримання лінії і з порушенням розміру нулів. Так само порушується розмір під час змальовування елементів букв. Заучування слів у середньому за 9 спроб, причому під час запам'ятовування вплітаються інші слова, виникають побічні асоціації. Вміння складати конструкцію предмета з допомогою дорослого, завдяки навідним запитанням. Те ж стосується визначення складу числа, групування елементі в числа та називання суміжних чисел.

Отже, діти, які умовно готові до навчання, за доброї мотивації та пізнавальної активності мають недостатню спрямованість психомоторних дій, порушення мовно-слухової пам'яті, виражену потребу в додаткових стимулах діяльності, які надає дорослий у різних формах (заохочення, образне порівняння, емоційна підтримка).

Ці діти виявляють нерівномірність результатів, яка не залежить від складності завдань: рухові відповіді гальмувались, рука зупинялася, не закінчивши рух із подальшим продовженням дії. Такий тип виконання завдань свідчить про дезорганізуючий вилив психоемоційних станів (тривоги, невпевненості тощо).

На наш погляд, діти, які умовно готові до навчання, мають типологічні характеристики, які виявляються в різних видах психомоторної активності. Це діти з емоційно-почуттєвими та образно-емоційними особливостями психомоторних дій. Виконання навчальних завдань для дітей, які умовно готові до школи, буде успішним тоді, коли вчитель здійснюватиме індивідуальний підхід на основі врахування особливостей психомоторної організації та добиратиме стимули (слово, образ, почуття).

Діти, які не готові до навчання.

Діти мають мотивацію до виконання завдань, але в більшості випадків не можуть це зробити без допомоги дорослого. Рухові дії виконуються за стереотипами, діти неспроможні перебудувати програму рухів, словесні інструкції сприймають погано, але здатні повторити рух, який виконує дорослий. У малюванні домінують нечіткі лінії, натиск слабкий, невпевненість у змалюванні округлих форм, лінії переривчасті, кольорова гама одноманітна, містить 2—3 кольори. Нездатність самостійно передати сюжет, просторові відношення та величину предметів. Відзначається безпорадність під час виконання завдань, що супроводжується словами: «Не можу», «Не вмію», «Не знаю». Малювання елементів букв і цифр пов'язане з технічними складнощами: діти невміло координують рухи рук, концентрують м'язові зусилля на кінчик олівця. Виконувати макро- та мікрорухи можуть, лише повторюючи показ дорослого, неспроможні передати за допомогою жестів і рухів тіла форму та зміст. Із графічними спробами не можуть впоратися, припускаються порушень у передачі просторових відношень: зменшення розміру та кількості елементів букв. Запам'ятовування слів можливе після тривалих вправ, але утримання в пам'яті всього 6—7 слів з 10. Малювання нулів правою рукою уповільнене, кількість — 2—3, а лівою рукою писати не пробують. На перше місце у дітей цієї групи виходить недостатня пізнавальна активність як у вербальній, так і в невербальній формах, що виявляється у відсутності довільної регуляції психомоторних дій.

Психомоторне обстеження дає змогу провести аналіз складових пізнавальної діяльності шестиліток, виявити дітей, не готових до навчання в школі, диференціювати дітей із різними психомоторними можливостями, дати прогноз успішності навчання на найближчий період шкільного навчання та скласти програму індивідуального психомоторного розвитку з використанням вправ і завдань рухового змісту.

Нормативи розвитку пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку

Дитина 6 років повинна:

• Називати своє ім’я, по-батькові, прізвище.
• Знати свій вік, дату народження.
• Знати назву свого міста, його пам’ятні місця, домашню адресу.
• Знати назву нашої країни. Що таке гімн, герб, стяг. Хто наш президент?
• Знати свята (Різдво Христове, Новий рік, Хрещення тощо).
• Знати дані про свою родину, про всіх членів родини, сусідів, друзів, про дитячий садок. Знати професію батьків.
• Називати види транспорту, правила пішоходів.
• Знати, що означають такі слова: добро, справедливість, чесність.
• Називати пори року, їх послідовність, назви місяців, дні тижня. Пояснити прислів’я «Багато снігу, багато хлібу". Чи треба берегти воду?
• Називати основні кольори та відтінки, геометричні форми.
• Вміти лічити до 10, знати цифри від 1 до 5, співвідносити кількість предметів з потрібною цифрою. Називати підсумкове число, диференціювати поняття „більше", „менше", порівнювати суміжні числа 2 засобами. Знати склад числа в межах 5, називати сусідів чисел - 3, 4, 2. Виконувати математичні дії в межах 5.
• Володіти узагальненням („Одяг", „Овочі", „Фрукти", „Транспорт", „Дикі та свійські тварини" та ін.)
• Виключати „4-й зайвий" за інструкцією „Що тут зайве?"
• Розуміти і пояснювати сюжетну картинку із прихованим змістом.
• Складати розрізні картинки з 4-х та більше частин по вертикалі, горизонталі та навкіс.
• Складати пірамідку, матрьошку з 7 місць.
• Складати речення (з 2 слів з заданим словом). Визначити кількість слів у реченні, кількість складів у слові, кількість звуків у слові, послідовність звуків у слові. Розрізняти голосні та приголосні звуки в слові.
• Вміти визначити наголос в слові, виділити наголошений склад.
• Вміти утворювати нові слова.
• Вміти орієнтуватись у просторі: верх-низ, ліворуч-праворуч.
• Вміти розповідати великі вірші, казки, переказувати прослухані оповідання.
• Вільно володіти діалогічною та монологічною мовою.
• Вміти чисто вимовляти всі звуки мови, розмовляти фразами, правильно їх оформлювати, не порушувати структуру складних слів.
• Бути працездатною, уважною, мати хорошу пам'ять.

1.5. Хибні стратегії підготовки дітей до школи

Для дитини вступ до школи – це рубіж, який пройти не так легко. Багаторічні спостереження педагогів і шкільних психологів свідчать, що цей етап неминуче пов'язаний зі змінами у психіці дитини. Змінюються сформовані раніше життєві поняття. Дітям, які звикли до певних порядків, потрібен час, щоб пристосуватись до нового темпу і стилю життя.

Головна, суттєва, часом фатальна помилка підготовки до школи полягає в хибному розумінні природи досягнення шкільної зрілості. Вважається, що коли ми визначаємо шкільну зрілість як здатність виконувати певні види діяльності, то й досягти її можна шляхом вправляння в цих видах діяльності. Необхідно пам’ятати, що завдання тестів для визначення шкільної зрілості є насамперед діагностичними критеріями, які визначають її, а не тими видами діяльності, які її формують і сприяють розвитку дитини.

Часто під час підготовчих занять дітей змушують сидіти за партами, вправляти руку в малюванні дрібних деталей або читати абетку, вчать рахувати тощо, дрібними порціями відтворюючи те, що чекає на них у школі. Звичайно, такий підхід має певну рацію і певний результат: діти набувають навичок письма, лічби та групової роботи за наказом вчителя. Проте в цьому випадку йдеться про навчання, а не про розвиток. Розвинуться лише ті діти, у яких окремий вид діяльності потрапить до зони найближчого розвитку, тобто ті, у яких певна ділянка мозку «дозріває». Проте серед 5-6-річок їх небагато. Зважимо ще на нерівномірність розвитку кожної окремої дитини. Хтось, приміром, добре опановує себе та здатен виконувати словесні інструкції, знає букви й рахує, проте не може написати літери і цифри, не віддзеркалюючи їх, не може писати в клітинках, плутає лівий і правий бік аркуша.

Через те що діти виконують діяльність, до якої ще фізіологічно не готовий їхній мозок, настає виснаження. Жодному тренеру не прийде в голову дати п’ятирічній дитині фізичне навантаження як для семирічної – м’язи підірвуться. Мозок – не м’язи, він складніший, наслідками його неприродного навантаження буде не біль, а мінімальні мозкові дисфункції і, як наслідок, деформація психічного розвитку дитини.

Реакція на раннє навчання може бути відстроченою і надалі виявитися в різноманітних емоційно-особистісних відхиленнях, схильності до частих захворювань, логоневрозії (заїканні), тиках і нав’язливих рухах. Випереджальне навантаження на кортикальні відділи мозку (кору), неминуче при навчанні читання, письма, лічби, через свою енергоємність виснажує субкортикальні відділи (підкоркові). Така дитина на тлі високих досягнень у царині літератури і математики демонструє не сформованість елементарних навичок (невміння зав’язувати шнурки, різати хліб тощо). Тому слід педагогу підходити до планування підготовчих занять з урахуванням цих зауважень.

Типові помилки підготовки до школи

• Навчання письма, лічби та читання через примус, за партами.
• Робота тільки у двомірному просторі: у зошитах, посібниках, на аркушах паперу, в абетках, альбомах.
• Часом програма формування навичок для першого класу «спускається» аж на навчання п’ятирічних дітей.
• Захоплюючись тренуванням дрібної моторики, вихователі подекуди забувають про розвиток основних рухових здібностей.
• Формуючи понятійне мислення, починають одразу з класифікації предметів та явищ, минаючи опис і порівняння, не приділяють уваги базовому процесу – сприйняттю якостей об’єктів.
• Корекційний процес часом набуває характеру муштри, спостерігається наростаюче виснаження внутрішніх компенсаторних функціональних можливостей дитини.

Поради

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

     Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

      З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.  

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

  Кожна позитивна відповідь оцінюється  одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.  Отже, якщо балів:

  15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

  10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

  9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може  виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.